Гурт «ТіК» у Кременчуці
18 лютого 2015, 11:26

Запальний весільний панк-рок – саме так називають фани «ТІК» стиль виконання улюбленого гурту. І саме він змусив кременчуцьких глядачів танцювати не тільки на гальорці, а й у перших рядах та проходах залу Міського палацу культури 16 січня.

Якщо зазвичай найбільшу прихильність публіки мають солісти гуртів, то у «ТІКу» кожен учасник зривав гучні аплодисменти. Чого тільки була варта гра трубачів ногою, запальні ритми гітар, ніжна мелодія сопілки та проникливий голос бек-вокалістки. Ну і, звичайно ж, це стосувалося надзвичайної харизми соліста гурту Віктора Бронюка.

Концерт у Кременчуці пройшов на одному диханні. Хоча, як зазначив сам Віктор, перед цим не спав майже всю ніч, хвилюючись за друзів зі сходу, з якими на певний час узагалі втратив зв’язок.

«ТІК» виконав і добре відомі запальні «Сірожине пірожине», «Олені», і ліричні «Не цілуй» та «Апрєль», і патріотичні «Запах війни» і «Люби ти Україну». «Запах війни» Віктор Бронюк написав 13 років тому, сьогодні ж ця пісня набула особливого звучання.

Розпочався та завершився концерт виконанням Гімну Україну у власній обробці гурту. У цей час у залі майоріли державні прапори, принесені самими ж глядачами.

Концерт гурту «ТІК» відбувся у рамках гастрольного туру «Люби ти Україну» та з нагоди 10-річчя його існування. Усього «ТІК» збирається виступити у 30 українських містах, а потім вирушить у тур Європою та Америкою.

Відео с концерту:

Після концерту Віктор Бронюк вийщов за куліси щоб дати автограф, та і сфотографуватись із шанувальниками. Саме після цього ми і взяли інтервью у лідера гурту «ТіК»

Повне інтерв’ю під відео

Лідер гурту «ТіК»: «Що може означати війна?»

Явно чимось засмучений вийшов на сцену Міського палацу культури фронтмен гурту «ТіК» Віктор Бронюк 16 лютого. Проте запал кременчуцької публіки, яка танцювала під весільний панк-рок не лише на гальорці, а й у перших рядах та проходах залу, значно покращив його настрій. Про причини свого смутку, крюківські потяги та те, з чим у нього асоціюється наше місто, Віктор розповів у інтерв’ю.

«Ми ще не сплатили свою ціну»

Вікторе, на початку концерту ви, здавалося, були дещо засмучені. У чому причина?

Дуже погано спав, чесно скажу. Мої друзі, які там, біля аеропорту, якими ми опікуємося та допомагаємо, тиждень не виходили на зв’язок. На щастя, зараз уже усе гаразд. Просто час такий, начитаєшся новин… Але я поспілкувався з прекрасною аудиторією, набрався запалу. Завтра повеземо цей запал в Умань.

Що для вас означає ця війна?

А що взагалі може означати війна? Я знаю, що воюють багато моїх друзів, багато хлопців, які стали друзями від самих перших часів, як ми усе це підтримуємо. На будь-якій війні немає справедливості. Будь-яка війна не починалася просто так і просто так не закінчувалася. Не важливо, скільки вона триватиме. Все одно настане мир. І нам, напевно, сьогодні треба більше думати, як ми потім будемо жити. Що робити, щоб це швидше припинилося.

А якщо особисто вам прийде повістка?

Я навчався 9 років, і мені не військовий квиток давали, а якийсь папірець.

Як і усім тоді. Але якщо раптом трапиться така нагода, якщо треба буде, то у погріб не сховаюсь, не хвилюйтеся.

Як думаєте, що буде далі?

Насправді, ми все збудуємо, все у нас може бути, та й буде гаразд.

Просто ми живемо у дуже динамічний час. І я пам’ятаю: будучи студентом історичного факультету, часто спілкувалися з деякими професорами. І вони казали, що українці ще не сплатили свою ціну за незалежність. Думаю: чому ж не сплатили? Вам – держава, будуйте собі, працюйте – все добре. На жаль, напевно, така природа людська. Що для того, щоб щось цінувати, ми мусимо щось втратити. Просто хочеться, щоб цих втрат було якомога менше і на це витрачалося менше часу.

Крюківські потяги — найкращі

Ви сьогодні не виконали пісню, що є знаковою для Кременчука − «Обкатай Хюндай». Чи вдалося його обкатати?

Маю зізнатися, я на ньому жодного разу не їздив. Що ж стосується зйомок, то ми дуже довго знімали той ролик. Там також було дуже багато казусів технічного плану. Воно там зривалося, все шипіло. Я не думаю, що насправді так відбувається в реальному «Хюндаї». Але чесно, я є прихильником вітчизняного виробника. І вважаю, що крюківські потяги набагато кращі.

Із чим у вас асоціюється наше місто?

Із «КрАЗом» – на лівому березі і Крюківським вагонобудівним заводом – на правому.

Кременчуцька публіка за 10 років змінилася?

Усі змінюються. У мене, бачите, чуб також зник. Я бачив сьогодні, що вже того дядька немає, біля якого ми неодноразово виступали. Звичайно, багато хто змінився. Але хочеться, напевно, щоб усі ці зміни були не тимчасовими.

Для мене, напевно більше приємно, коли я заходжу в зал і бачу знайомі обличчя. Ось сьогодні я зайшов й упізнав кількох людей. Це для мене більш цінний показник. Тому що я пам’ятаю їх по одному з перших наших концертів, я пам’ятаю їх на площі. І мені приємніше, коли я бачу тих, хто 10 років був поруч.

«Наша місія така»

Цього року вашому гурту виповнюється 10 років. Що вважаєте вашим головним досягненням?

Основні досягнення ще попереду. А те, що люди приходять на концерти навіть у такий нелегкий час, для нас дуже важливо. Ми довго думали, чи їхати. Але я вважаю, що треба їхати, треба зустрічатися, треба один одного підтримувати. Виходить, що паралельно, їдучи в тур, займаємось трохи волонтерством. І під час наступної поїздки маємо заїхати з хлопцями і завезти частину допомоги. Що зробимо? Не ми ту війну планували. Ми мусимо згуртуватися, і навіть у такий нелегкий час робити свою справу, підтримувати хто піснею, хто словом, хто ділом, хто дієсловом. Наша місія така.

/Журналіст: Тетяна Третякова, Відео: Богдан Подорожній

Обсуждение закрыто.