Ті, хто брав Берлін. Я не вб’ю — він мені в потилицю вистрелить
7 травня 2015, 04:43

Микола Безклинський був серед тих українських хлопців, яких мобілізували на війну у 1943-му році, коли Радянська Армія вийшла на береги Дніпра.

Їхня війна закінчилася 70 років тому. У кожного своя фронтова історія, але їх об’єднує одна на всіх Перемога. Громадське.Кременчук до 70-ї річниці Перемоги над нацизмом підготувало серію документальних епізодів про ветеранів Великої Вітчизняної у проекті «Ті, хто брав Берлін». Не всі вони дійшли до столиці нацистської Німеччини: одні звільняли Прагу та Відень, інші — Белград та Варшаву. Однак для кожного фронтовика взяття Берліна стало фіналом найкривавішої війни в історії людства та кінцем коричневої чуми в Європі.

Микола Безклинський був серед тих українських хлопців, яких мобілізували на війну у 1943-му році, коли Радянська Армія вийшла на береги Дніпра. Погано озброєних та ненавчених українців тисячами кидали на переправу Дніпра, де німці обладнали суцільні укріплення, відомі як «Східний вал». Для багатьох хлопців перший бій став останнім. Миколі Безклинському пощастило — доля рятувала його від смерті. Фронтові шляхи привели гвардії старшину до Відня, де 9 травня всі танцювали відомий вальс на честь Перемоги.

Обсуждение закрыто.