Агресія проти України. Епізод 5: Донбас: друге літо війни
18 червня 2015, 07:34

Перемир’я на Донбасі фактично завершилося. Почалося друге літо війни. Противники стріляють один в одного, у населені пункти навколо Донецька летять снаряди, а ті, хто ще там жив, починають тікати. Військові чини граються у позиційну війну, а солдатам усе більше стає незрозумілим просте стояння на місці та прийняття на себе снарядів і мін. Громадське.Кременчук зустріло річницю відряджень в АТО біля Донецька.

У селищах Первомайському, Невельському, Тоненькому та інших за останні місяці після оголошення перемир’я потроху почали відвикати від снарядів та мін. Але з початку червня люди знову дивляться у бік сховищ, вночі багато хто не ночує в хаті, а спускається у погріб. У домівки потрапляють осколки. І цього літа вибиті вікна та зірвані дахи стають звичною картиною на Донбасі. У частині населених пунктах немає світла, воду привозять наші солдати, продукти завозяться нерегулярно. Мешканці після кожного пориву електрокабелів самі збирають на ремонт. У більшості мешканців немає ніякої роботи, лише у старих є мінімальна пенсія. Рятують городи, на них покладають сподівання, що можна буде підготуватися до зими. Це — якщо лінія фронту залишиться незмінною і бої не перемістяться у бік прифронтових сіл.

По всій ліній фронту постійна канонада, танки та САУ, міномети і БМП та БТР, що є основними чинниками чергової фази війни на Донбасі. Активно рухаються диверсійно-розвідувальні групи, артилерія знову бог війни, а більшість солдат стоїть на позиціях і змушена приймати на себе випущені боєзапаси з бронетехніки, самохідно-артилерійських установок та мінометів. Це додає людських втрат, які не завжди оприлюднюють у зведеннях штабів. Дії авіації вилилися в єдину форму використання – безпілотні апарати. Вдень та вночі вони баражують над позиціями. І солдати знають: як тільки з’явилися — чекай, будуть накривати снаряди та міни в цьому секторі. Порівняно з минулим роком, відзначають самі солдати, в армії навчилися оперативно зводити укріплення, які дозволяють витримувати обстріли з танків та САУ. Але все ж втрати, як для «перемир’я», високі. У частини вояків усе частіше виникає запитання щодо необхідності тримати безпосередньо на позиціях таку кількість людей, не задіяних в артилерії, танкових підрозділах та ДРГ. У батальйоні ДУК «Правий сектор» говорять, що зараз — війна потужних артсистем та бронетехніки, а з автомата стріляти – нікого не дістанеш. Лише розвідники вступають у ближній бій. Ті, хто стоїть на блокпостах, часто і не стріляли жодного разу. Мобілізований із Нікополя 40-річний чоловік говорить, що за 7 місяців вистрілив лише 4 патрони, а то більше від снарядів ховається. Тому в 7-му баті й говорять, що зараз час високопрофесійних, досвідчених бійців, зведених у групи спецпризначення,аби виявляти вогневі позиції та живу силу противника, а артилерії їх знищувати. Втім, самі представники військових формувань «Правого сектору» і досі не розуміють, який статус вони мають в армії. Ніби і підпорядкували їх Міністерству оборони, але поки — ні забезпечення, ні зарплати. До цього ставляться спокійно: за рік війни звикли самостійно виживати, а на бойові завдання, запевняють, статус не впливає – їх просто треба ретельно готувати і професійно виконувати.

/Тарас Деркач, Антон Фігуровський, Олександр Максименко, Віталій Колесников

Обсуждение закрыто.