Державна мова. Руйнівники міфів про законопроект «5670»
10 червня 2017, 16:03

В Кременчуці представники Руху захисту української мови провели прес-конференцію «Руйнівники міфів про законопроект «5670» .Захід, який відбувся 8 червня, не зібрав великої кількості учасників, проте став пізнавальним для присутніх.
Законопроект № 5670 “Про державну мову” напрацьований робочою групою під керівництвом професора Володимира Василенка при Міністерстві культури. До робочої групи входили представники громадськості та експерти, що спеціалізуються на питаннях мовної політики.
Враховано світовий, у тому числі, європейський досвідмовного законодавства (Литва, Латвія, Польща, Росія, Білорусь, Франція, Австрія) та досвід усіх мовних законопроектів, що існували в Україні за всі часи незалежності.
Регулює тільки вживання державної (української) мови. Законопроект не стосується мов національних меншин (в лютому буде зареєстровано інший законопроект – “Про права осіб, що належать до національних меншин”, в якому, зокрема, буде й про мовні права). Виокремлення державної мови до окремого закону — це типова європейська практика, яка підкреслює важливість державної мови саме як державного інституту та елементу конституційного ладу. Протягом 25 років в українському законодавстві порядок використання усіх мов змішувався в одному законодавчому акті, і це завжди ставало підґрунтям для маніпуляцій.
Не стосується приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Таким чином, для пересічного громадянина закон не введе жодних додаткових обмежень чи обтяжень (окрім обов’язку володіти державною мовою).
Передбачає обов’язок володіти державною мовою для обіймання державних посад, для педагогів, медичних працівників. На підтвердження володіння мовою видаватиметься безстроковий державний сертифікат за результатами іспиту. Для всіх громадян України перша спроба складання іспиту — безкоштовна.
Регламентує порядок застосування державної мови в державних органах та в публічних сферах суспільного життя (реклама, ЗМІ, освіта, науки, культурні заходи, інформація про товари, обслуговування, охорона здоров’я, транспорт тощо). Трактування поняття “державна мова” як “мова, обов’язкова до застосування у публічних сферах суспільного життя” (а не тільки в діяльності державних органів) відповідає Конституції України, Рішенню Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року, рекомендаціям Венеційської комісії, рішенням Європейського Суду з прав людини, рекомендаціям Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин від 20 грудня 2010 та європейській законодавчій практиці.
Передбачає створення державних інститутів для забезпечення стандартів та захисту державної мови:
Національна комісія зі стандартів державної мови
Центр української мови, Термінологічний центр української мови, Уповноважений із захисту державної мови (включно зі службою мовних інспекторів), Служба мовних інспекторів Уповноваженого із захисту державної мови здійснює мовні експертизи та мовне інспектування.
Інспектування стосується лише порушення вимог обов’язкового застосування державної мови і не має стосунку до порушення стандартів української мови. Існування служби мовних інспекторів відповідає європейському досвіду.
Скасовує чинний закон“Про засади державної мовної політики” (“Ківалова-Колесніченка”) і вносить зміни до 51 законодавчого акту, зокрема, вводить адміністративну відповідальність за порушення вимог закону; вводить кримінальну відповідальність — але тільки за публічне приниження чи зневажання державної мови (нарівні із наругою над державними символами).